ХІМІЧНІ ЗАГАДКИ
Я до всього справу маю:
Ґрунт у полі удобряю,
Урожай оберігаю,
Я перу і прибираю,
Я годую й одягаю,
І метал я добуваю,
Я лікую й зберігаю,
Я будую й освітляю,
І у космос я літаю.
А запитання моє —
Відгадайте,
хто я є?
Струму добрий провідник,
В світі третій мандрівник
(у відсотковому вираженні
посідає третє місце на Землі).
З букви «А» я починаюсь,
Срібно-білий я й згинаюсь.
А іще зовусь«крилатим» —
Спробуй мене відгадати.
У тридесятому царстві,
У всім відомім государстві були собі сім братів — ?
І вісім сестер — ?
Кожна мала по дві дочки — ?
А п'ять братів— по два синочки —
Якщо ти хімію вивчаєш,
Загадку швидко відгадаєш.
Хто у реакції байдики б'є,
А реакцію прискорює?
Цей елемент дві назви має.
Одна із них планету називає,
За другою ми звемо солі і сполуки,
У нього є проста речовина,
Та краще нам її не брати в руки.
В приміщенні, де проживають люди,
Від неї всім лиш горе буде.
Так легко нам її розлити —
Важче знешкодити й зловити.
Модель у нього, як у Всесвіту.
Він має масу, розміри, величину й орбіту.
Усе в нім в ритмі, в русі, впорядковано,
Від людського ока все приховано.
І здивував і вразив весь народ,
Модель його створивши, Резерфорд.
Багато можна ще сказати про того, Чия назва...
Хоча «спиртом» мене називають,
Людину з того світу часом повертають,
Коли до носа піднесуть.
Та не у тім, звичайно, суть.
Хоч «спирт» я, не згоряю у вогні,
Бо добувають мене з газу у воді.
Я— газ, найлегший і безбарвний,
Неотруйний я і дуже гарний.
Як сполучуся з киснем я,
Водичку дам я для життя!
Хоч «царською» часто я називаюсь,
Та спільного з царством нічого не маю.
Металів «царя» я в собі розчиняю
При цьому сіль, воду й оксид виділяю.
Скажи мені, друже,
Коли так бува:
При таненні льоду
Не тече вода?
Молоком мене зовуть,
А щоб пити — то не п'ють.
То що ж то за молоко таке?
На полі вродився, на заводі зварився —
Нам усім знадобився.
Горить, палає і втоми не знає.
Із благородних він металів,
Про нього деякі деталі:
На нього дивишся, а себе бачиш,
Коли смієшся ти чи гірко плачеш,
Шукаєш в ньому вроди і краси.
Коли ж у воду трохи додаси —
Цілющою проста вода стає,
Людині сили і здоров'я додає.
У пробірці в класі стрілися «кумасі»:
Не шипіли, не шуміли — побіліли й на дно сіли.
Білизна їх міцна їм нітратна не страшна.
Видозмін аж дві він мас.
Із пробірки воду витісняє.
Цілий клас сполук за ним назвали —
Без нього й нас не будо б з вами.
Він хитро на сполуки діє:
З лугами — синіє.
З кислотами він червоніє.
У нього знак як частокіл.
Він гордо зветься чоловічим іменем
Не бачить око і язик його не відчуває,
Проте як кулю він повітряну надуває —
То мандрівник за нею помандрує,
Із висоти огляне всю земну планету.
Він у космос виведе ракету,
Згорни із посвистом в пробірці...
Він є у Всесвіті і на далекій зірці.
Чорний Іван —дерев'яний кафтан.
Де носом поведе, там мітку прокладе.
У воді росте, у воді кохається.
В воду попаде — враз води злякається.
Я — елемент,
Який приніс вам силу й розум, люди.
Якщо ж змінити в назві «Ф» на «Б» —
протока з мене буде.
У вогні не горить і в воді не тоне.
Що за чиж на темнім полі
Креслить носом білий слід?
З ним не прокисне молоко,
Реакції зовсім не будуть йти
І довго-довго не прогіркне масло.
«Не дам! Не допущу!Забороню!»
Таким у даних речовин є гасло.
Є явища природні і погодні.
Є історичні, соціальні, політичні.
А коли змінить склад речовина,
Тоді якого явища учасниця вона?
Бінарні звуться ці Сполуки.
В них, міцно взявшись за руки,
Два елементи сполучились.
Які сполуки утворились?
Їх смак нам звичний і приємний.
В них білий колір, зрідка темний.
В природі завжди їх доволі.
Ну, як ви думаєте: що це?
Подвійну назву вони мають,
Розчинні у воді бувають.
На шкіру втраплять — смійся й плач.
Відчуєш зразу ж вплив — ОН.
Не про молочні ріки й береги,
Вели ми з вами мову про...
Він із реакції незмінний сам виходить
Та швидше з ним реакція проходить.
Їх смак відразу ж розпізнаєш ти,
Коли лимон чи яблуко візьмеш до рота.
Від них всі речі треба берегти —
Така вже в речовин у цих робота.
Руйнують, роз'їдають, посуд рвуть...
Скажи: як речовини ці зовуть?
Закінчення у назві і властиві, схожі з інеєм
Цей елемент зоветься...
Селітра з водою захтіла дружити,
Питає: «Чому б нам у дружбі не жити?
Ну справді, водичко, хіба ми не пара?»
Та раптом селітра в воді і пропала...
Зарадить біді поможіть, любі друзі!
Що треба зробити,
Щоб наша селі гра
Знов стала жити?
«Живим сріблом» мене називають,
Ще у пристрої медичні заливають,
Та брати в руки категорично забороняють.
Не їдять мене й не п'ють,
«Синім каменем» зовуть.
Полікуєш мною виноград —
Врожаю гарному ти будеш рад.
Хоч не можу я горіти,
Буду вам добро робити,
Хату зможу побілити,
Змурувати диво-дім —
Буде добре вам у нім.
